Кіріченко Юрій Іванович
Кіріченко Юрій Іванович
08.11.2003-06.09.2024
Народився 08 листопада 2003 року в смт Арбузинка Миколаївської області в багатодітній родині. Вчився в Арбузинській ЗОШ №1. Його улюбленими предметами в школі були хімія та біологія, гарно читав вірші напам’ть, у вільний час дуже подобалося Юркові складати конструктор «лєго». Після закінчення 9-ти класів школи поступив до Вознесенського ліцею на спеціальність «електрозварник». В ліцеї активно займався силовими вправами, особливо штангою та гирями.
Ще з дитинства хлопчик допомагав мамі по господарству, дуже любив готувати, просив маму, щоб та навчила його готувати різні страви. Згодом, особливо смачно в хлопця виходив плов.
Наприкінці навчання розпочалася повномасштабна війна. Спочатку юнак добровільно записується до територіальної оборони селища. Вперше до військкомату Юрій йде у 18 років – йому відмовляють, працює оператором на «Новій пошті», де сумлінно виконує свої обов’язки.
У травні 2024 року, коли Юркові вже виповнилося 20 років, не попередивши рідних, знову йде до військкомату та попри свій юний вік з 30 травня 2024 року призваний на військову службу за контрактом до в/ч А0284.
Як справжній патріот він не міг спокійно залишатись осторонь, коли ворог розпочав вторгнення в Україну. Вже їдучи на навчання в пункт призначення, в телефонній розмові із знайомою, він каже: «Якщо моє життя зупинить ворога хоч на хвилину, хай це буде плюс вам до життя…».
Спочатку Юрій проходить базову загально – військову підготовку в Житомирській області, потім переводять в Донецьку область, згодом – до Запорізької та Сумської областей, де він разом з іншими солдатами проходить сурове військове навчання, вчиться на стрілка – снайпера.
В кінці серпня 2024 року Юрія направляють на Курський напрямок, де він проходить військову службу у 80-й Галицькій ОДШБр на посаді стрільця – снайпера, командира 3 десантно – штурмового відділення 2 десантно – штурмового взводу 11 десантно – штурмової роти, 3 десантно – штурмового батальйону з позивним «Сова». Після Курська він мав їхати навчатися на сержанта, але не судилося… З 26 серпня більше на зв’язок Юрій не виходив.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, за її свободу і незалежність, 6 вересня 2024 року солдат Кіріченко Юрій Іванович героїчно загинув на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора поблизу н.п.Черкаське – Порічне Суджанського району Курської області (рф), потрапивши під мінометний обстріл та отримавши багато осколкових поранень, не сумісних з життям.
За такий короткий термін служби Юрій пройшов навчання і встиг побувати в нелюдських умовах в самих гарячих точках Донецької, Запорізької та Курської (рф) областей, де попри всю складність залишався вірним присязі, вірним побратимом, відважним, мужнім солдатом, до останнього подиху боронивши нашу країну.
Ось що казав один з побратимів Юрія вже після його смерті: «Хороший був хлопець, хоробрий, терплячий, найкращий із нашого випуску, на нього покладалися всі надії. Він витримав набагато більше, він великий молодчинка, він найкращий десантник…».
Юрій був вірним другом і товаришем. Дуже любив свою родину, старшу сестру, племінників, менших братів. Завжди допомагав всім, був добрим і чуйним.
Указом Президента України Володимира Зеленського від 11 листопада 2024 року №759 нашого земляка – Кіріченка Юрія Івановича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Йому виповнилося лише 20, це наймолодший Захисник нашої громади… попереду мало б бути все життя...
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ І ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ !!!
