Баранов Владислав Юрійович
Баранов Владислав Юрійович
01.03.2000-08.11.2024
Народився 01 березня 2000 року в селищі Арбузинка Миколаївської області. У 2007 році пішов до 1 класу Арбузинської загальноосвітньої школи №2, де навчався до 9 класу. Продовжив навчання у Вознесенському професійному ліцеї №18 за фахом
«Електрозварник ручного зварювання». Працював на ПРАТ «Юженергобуд» в м. Південноукраїнськ.
У своєму житті Владислав цікавився футболом, тенісом, займався боротьбою самбо, активно брав участь у різноманітних змаганнях як любитель.
Був веселим, винахідливим і завжди знаходив вихід з будь-якої складної ситуації. Любив свою родину, сина, був надзвичайно позитивною та доброзичливою людиною, завжди готовою підтримати інших та подарувати позитивні емоції, мав багато друзів, був душею компанії. Одружений, разом з дружиною виховували сина Тимофія.
З 25 серпня 2021 року Владислав Юрійович призваний на військову службу за контрактом до військової частини А0666 в м. Одеса, де проходив військову службу на посаді водія – електрика обчислювального відділення взводу звукометричної розвідки батареї управління та артилерійської розвідки.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Владислав захищав наш південний край – Миколаївщину, Одещину, Херсонщину, а з 2023 року був направлений на Донецький напрямок.
Нагороджений медаллю «Ветеран війни» - учасник бойових дій.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконуючи військовий обов’язок, в бою за Україну, за її свободу і незалежність 08 листопада 2024 року солдат Баранов Владислав Юрійович героїчно загинув, виконуючи бойове завдання на лінії зіткнення з противником у бою, поблизу населеного пункту Озарянівка Бахмутського району Донецької області.
Ціною власного життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка – віддав своє життя за цілісність і незалежність України. На віки – вічні його ім'я буде вписане в історію нашої громади та України, як воїна – Героя. Йому назавжди – 24…
Похований на центральному кладовищі с–ща Арбузинка.