То що ж таке пробація?
Україна рухається шляхом реформ. Безпосередньо дотична до того, щоб громадяни відчули зміни на собі, реформа, яка почала впроваджуватись у життя з прийняттям Закону України «Про пробацію».
З якими викликами стикається пробація в Україні, чи розуміє громада її значення та цінність?
Пробація — це система заходів кримінально-правового реагування, які альтернативні покаранню у вигляді позбавлення або обмеження волі. У світі вона існує вже більше 200 років, але для України це відносно нова система, адже Закон «Про пробацію» був ухвалений в 2015 р.
Слід наголосити, що, по-перше, пробація — це не покарання, яке застосовується замість позбавлення волі, а система, вона передбачає в т. ч. і покарання, альтернативне позбавленню волі. По-друге, головною метою пробації є безпека суспільства. Пробація не означає можливість правопорушнику уникнути покарання. Це просто більш перспективна і логічна схема виконання цього покарання, поєднана з допомогою, підтримкою, мотивацією до змін без вилучення людини із суспільства.
Важливо, що в результаті пробації до суспільства повертається повноцінна людина, яка не порушує законодавство, працює, сплачує податки, створює сім’ю. Крім того, ця система більш економна порівняно з витратами на забезпечення тюремного ув’язнення.
Тобто з усіх сторін — як з економічної, так і з соціальної система пробації більш прогресивна. Але за умови, що вона працює на повну силу та використовує всі останні досягнення.
Найбільш розповсюджена серед українців відповідь на питання, що варто робити з правопорушниками — посадити у в'язницю. Але якщо обговорювати не про порушення, а про особу, яка його вчинила, і обставини, які спонукали її до цього, то люди зазвичай починають замислюватися, і відповідь про ув’язнення вже не здається їм такою однозначною.
Втім, громада може сказати: якщо він вчинив правопорушення, шкоду, то чому ми повинні ним займатися? Ось тут дуже важливим є розуміння, що займатися порушником буде не громада, а система пробації, яка має методики та свої інструменти, щоб запобігти повторному правопорушенню. Але якщо пробація звертається до громади з якимось питанням, то остання має допомогти. Хтось може надати таку допомогу на своїй посаді, хтось, якщо працює у державному секторі — шляхом надання послуг з боку організації. Потужним інструментом є приватне шефство та приватне партнерство, яке ми бачимо в інших країнах. Громади мають бути зацікавлені у тому, щоб їх член, співмешканець не вчинив правопорушення. Простіше за все ув’язнити. Та чи повернеться така людина з в’язниці більш чемною й більш слухняною? Ні. Проте вона повернеться. Тож, мабуть, краще спробувати мотивувати її до змін, ніж сподіватися на щось примарне.
Тому одним із викликів є інформування та підтримка пробації з боку громади та місцевих органів влади. Ми не можемо забезпечувати ефективну пробацію без використання ресурсів громади. Наш працівник — не професійний психолог, не соціальний працівник, не працівник освіти, не працівник служби зайнятості. Але він повинен скоординувати свою діяльність так, щоб допомогти клієнту отримати послуги від цих фахівців.
Євгеній ПОНОМАРЕНКО
Інспектор Первомайського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях
