Сміттєва проблема на селі, або чи справді людям викидати нічого ?
Справді, у сільських місцевостях доволі часто доводиться чути твердження «у мене немає сміття», «я все спалюю», «все закопую в землю». По–перше, у сучасному побуті доволі багато сполук, які в принципі не можна ані спалювати, ані закопувати, ані викидати просто неба.
Вже не один десяток років проблемним у нашій місцевості залишається питання збору та утилізації небезпечних відходів: тих, що містять важкі метали, отрутохімікати, окремі полімери. Немає підприємств, які надають такі послуги, немає полігонів для безпечного захоронення токсичних відходів.
Якщо хтось вперто не хоче цього розуміти, нехай не питає, звідки і чому так часто у молодих людей трапляються онкологічні захворювання, яких раніше не було. Так, онкогенний слід Чорнобиля існує. Але у нас у кожному селі – свій рукотворний «Чорнобиль» у вигляді скупчення побутового сміття практично скрізь: у лісосмузі, біля джерела, на березі озера або ставка, на цвинтарі …
Отже поширене твердження про те, що у сучасній сільській приватній садибі не утворюються тверді побутові відходи, не витримує критики. Утворюються – і у немалій кількості. Так, у сільській садибі більші можливості щодо утилізації органічних відходів (від городу, саду, кухні, тваринництва). Це все можна скласти на компостну купу і незабаром використати у якості добрива. Але нема можливості безпечної утилізації на місці безлічі побутових відходів: від пакувальної тари, зокрема полімерної, приватного транспортного засобу, засобів гігієни, електроніки, електротехніки, від ремонтних робіт із застосуванням синтетичних сполук у будівельних матеріалах, фарбах тощо … Усе це неможливо безпечно утилізувати у садибі із використанням тих екологічно – дружніх практик. Тобто доволі велику частину побутових відходів доводиться вивозити із садиби для переробки і утилізації. Хоча не можна стверджувати, що екологічні проблеми зникнуть після того, як побутові відходи з села розмістити на звалищі.
Правовий порядок поводження з відходами прописаний у законах «Про відходи», «Про житлово – комунальні послуги», у Постанові КМУ від 10.12.2008 №1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення відходів».
Якщо у кількох словах, як повинна працювати ця технологія – вивезення побутових відходів повинно здійснюватися відповідно до схеми санітарного очищення населених пунктів із забезпеченням роздільного збирання побутових відходів. Чи розроблені згадані схеми санітарного очищення у наших містах та селах та чи дотримуються на практиці? – далеко не скрізь. Чи здійснюється вивезення на основі роздільного збирання побутових відходів? Зазвичай – ні. Таке – сяке сортування проводиться вже на сміттєзвалищах – ні.
«Починати треба із себе, з громад»
Система контролю повинна існувати. А державна програма захисту навколишнього середовища має бути всебічною і добре фінансуватися. Вона має включати впровадження всіх можливих технологій і засобів задля поліпшення екологічної ситуації. Надзвичайно важливою складовою програми має бути інформаційна кампанія, а також поряд з ефективною системою контролю має бути впроваджено систему мотивації для населення, оскільки основною ланкою в процесі збереження природного середовища й досягнення сталого розвитку є люди, мешканці того чи іншого міста, містечка, селища, села. І доки у більшості не сформується звичка дбати про природу, політична воля виглядатиме – як один воїн у полі. Маємо зрозуміти, що природа – це не те, що ми отримали в спадщину від батьків та дідів, а те, що ми взяли в позику у своїх нащадків.
