Надання допомоги по тимчасовій непрацездатності в періоді перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати
Чи призначається застрахованій особі допомога по тимчасовій непрацездатності у періоді відпустки без збереження заробітної плати?
Статтею 16 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 № 1105 в редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”” від 21.09.2022 р. № 2620 (далі — Закон № 2620) визначено вичерпний перелік причин для відмови в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності, а саме:
-
у разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
-
у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби;
-
за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
-
за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням;
-
у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних із таким сп'янінням;
-
за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням;
-
за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.
Отже, якщо період хвороби повністю припадає на час відпустки без збереження заробітної плати, незалежно від підстав надання такої відпустки — допомога по тимчасовій непрацездатності за цей період не надається.
Якщо дні тимчасової непрацездатності припадають на період, коли працівник повинен вийти з відпустки без збереження заробітної плати, то оплата листка непрацездатності здійснюється за календарні дні хвороби, перебіг яких збігається з часом, коли працівник повинен вийти на роботу.
Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами (частина третя статті 22 закону № 2620). Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.
Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причини відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п’яти днів після прийняття відповідного рішення.
