Барабан Станіслав Олегович
Барабан Станіслав Олегович
29.05.1998-04.12.2024
Народився 29 травня 1998р. в смт Арбузинка Миколаївської області. Підлітком любив спорт, тому грав у футбол, брав участь в районних змаганнях. Захоплювався комп’ютерними іграми, любив грати в настільний теніс. Був товариським, відкритим, життєрадісним, добрим.
У 2015р закінчив Арбузинську загальноосвітню школу №1. Після закінчення школи вступив до Кіровоградського інституту розвитку людини ВНЗ відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на спеціальність «здоров'я людини», який закінчив в 2019 р., отримавши професійну кваліфікацію «Бакалавр з фізичного виховання, спорту і здоров'я людини». Під час навчання Станіслав приймав активну участь в житті інституту, брав участь в змаганнях з настільного тенісу, виборював призові місця, займався плаванням.
В 2019 році вступив до Київського відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», який закінчив в 2021р., здобувши професійну кваліфікацію «Магістр з фізичної терапії», спеціальність «Фізична терапія, ерготерапія». Поєднуючи навчання з роботою, працював фізичним реабілітологом в медичному центрі вертебрології «КІНЕЗІ» (1 курс, 2020 рік.)
Після закінчення навчання у квітні 2021р. був призваний на строкову військову службу в 101 окрему бригаду охорони Генерального Штабу.
У 2022р., коли почалася війна, у вересні підписав контракт з цією бригадою та був направлений гранатометником на Бахмутський напрямок.
Під час бою Станіслав з гранатомета, на дуже великій дистанції влучив та знищив великий склад боєприпасів ворога, який детонував понад два дні. За це він був нагороджений відзнакою «Сталевий хрест». Невдовзі, виконуючи бойове завдання, 24.09.2022р. під час артилерійського обстрілу загарбниками по наших позиціях, отримав поранення. Лікувався в шпиталі смт Дружківка.
В кінці 2023р. продовжуючи вдосконалювати свої вміння та навички, Станіслав опанував курси БпЛА.
Влітку 2023 р. відповідно до наказу командира військової частини, Станіслава у складі підрозділу було відряджено до ОСУВ (Оперативно-стратегічне угруповання військ) «Хортиця» біля населеного пункту Майорськ Донецької області, де він служив на посаді бойового медика. Йому часто доводилося рятувати та евакуювати поранених побратимів. Неодноразово він виривався з лап смерті. Але 7 липня 2023 р. під час артилерійського обстрілу позицій безпілотними літальними апаратами типу «камікадзе» знову отримав осколкове поранення та контузію. Лікувався в шпиталі м. Харків, переніс складну операцію.
В період з 23.04.2024 р. по 23.05.2024 р. продовжував захищати нашу державу від агресора на Бахмутському напрямку на посаді оператора БпЛА 2-го відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти в/ч А0139. Його головним завданням було – збирання розвідувальної інформації, виконання ударних місій та коригування артилерійського вогню.
24 травня 2024р. був перекинутий до ОТУ «Харків» в м.Вовчанськ Харківської області для ліквідації прориву ворога через державний кордон.
Під час виконання завдання, здійснивши дорозвідку та відбивши позицію, яка була втрачена весною, під час бою було знищено двох росіян, двоє втекли, одного взяли в полон. З нашого боку дістали поранення двоє військовослужбовців, яким Стас надав допомогу. Також була взята трофейна зброя та радіостанція, за допомогою якої здійснювалося прослуховування окупантів, що в майбутньому допомогло уникати артилерійських обстрілів наших позицій. В подальшому це допомогло Станіславу знешкодити та особисто взяти в полон ворожу ДРГ в кількості 4 чоловік. За цю операцію він був нагороджений відзнакою командира оперативно – тактичного угрупування «Харків» медаллю «Хоробре серце».
Стас був вірним другом і товаришем для побратимів. Завжди життєрадісний, він з оптимізмом підбадьорював інших у важкі хвилини бойових буднів. Він активно співпрацював з багатьма волонтерами та блогерами, організовував збори на шоломи, бронежилети, тепловізори, дрони FPV, рюкзаки медика. Благодійний фонд Петра Порошенка допомагав Станіславу дронами. Стас звітував перед фондом, як діє техніка в бойових умовах. Одне з військових фото Станіслава було обрано фондом Петра Порошенка логотипом до Дня української писемності та мови на банері «Мова – наша зброя, мова – наш щит».
Станіслав майже три роки, відбувши 4 ротації, пліч-о-пліч з побратимами відстоював наше з вами право та право кожного українця жити у вільній та суверенній державі, щодня наближаючи перемогу.
Старший солдат Барабан Станіслав Олегович загинув 04 грудня 2024р. о 4 год. 15 хв. в районі н.п. Стариця Харківської області внаслідок удару дрона-камікадзе, відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши свій військовий обов’язок, в бою за Україну, за її територіальну цілісність, за нашу свободу та незалежність.
Під час служби Станіслав отримав статус учасника бойових дій та був нагороджений:
- Почесним нагрудним знаком Головнокомандуючого ЗСУ «Сталевий хрест»;
- Відзнакою Президента України «За оборону України»;
- Відзнакою міністра оборони України «За поранення»;
- Відзнакою командира оперативно-тактичного угрупування «Харків» медаллю «Хоробре серце»;
- іменним перстнем бригади (привезли побратими Станіслава і передали батькам вже після загибелі сина).
Станіслав – світла та добра людина. Завжди урівноважений, відповідальний, надійний, чесний та мужній. Він був прекрасним сином, братом, другом…
Він найкращий син України, який попри свій юний вік став щитом нашої держави. Його подвиг – це приклад незламності, відваги і самопожертви. Навіки 26…
